Дерев'яний пенал

Усяке може трапитися

admin — Sat, 31 Jul 2010 20:38:51 +0000

Наша фірма тут взагалі ні при чому. Старший лейтенант запасу Назаров Максим Назарович призваний на дійсну строкову службу з присвоєнням чергового звання капітан і в даний час, наскільки мені відомо, приступив до курсу перепідготовки в одному з центрів Міністерства оборони на території Туркменської РСР. .. - Опалим голосом повторив Ніл. - Щоб, значить, ближче до Афганістану … .. А у нас з вами - свій патріотичний обов’язок, і давайте не будемо про це забувати. Зокрема, нас дуже цікавлять відносини новоспеченої громадянки Мараховський, вона ж Олена Кольцова, вона ж хопу, та громадянина США Едварда Т. Мараховський … - Ну які ж ви суки! Ніл узяв його й прочитав акуратні рядки: “The Rockford College Annual Convention on Global Strategies Investigation. Edward T. Marachowski. USSR: Едвард Т Мараховський “Радянський Союз: Технологія колапсу” (англ.)>. .. Гаразд, вільний. У п’ятницю чекаю з доповіддю з Кольцової і Мараховський … .. Коли себе не шкода - інших пожалій. Мутний Материк - місце дике, і люди там дикі. Всяке може трапитися. .. А в п’ятницю вже займемося головним. Вся кімната була заставлена, обвішана, встелили великими, пишними білими трояндами. Гірлянди троянд тяглися вздовж стелі , книжкових полиць, величезна плетена корзина, повна троянд, займала мало не всю поверхню столу, навіть на акуратно заправленою ліжка мальовничо розкинулася оберемок розкішних квіток. Їх аромат заповнив всі, приглушить не тільки всі інші запахи, але і кольори, форми, просторові перспективи, так що Сесіль не відразу помітила посеред цієї пишноти уклінно чоловічу фігуру в білому костюмі. А помітивши, не відразу впізнала. Наблизилася і, з блукаючої посмішкою на вустах, поклала руки на його нахилену голову. Він же дбайливо взявся за край її суворої, сірої спідниці І він прилучився до нього губами. - Вставай.

Він нікому нічого не говорив

admin — Mon, 26 Jul 2010 23:27:57 +0000

Тобі Макс не говорив, скільки бабок треба на квиток для Джейн? - Мені Макс нічого не говорив. Він нікому нічого не говорив. Він пропав. Три ночі не ночував. І з ПТУ дзвонили, питали, чому на роботу не вийшов. І ні записочки, ні дзвінка … - А то я шукаю тебе, шукаю. .. - Пробурчав Ніл, роблячи вигляд, що не помічає простягнутої руки. .. А в мене для тебе приємну звістку. Розпишись-ка … У графі “прізвище, ім’я, по батькові” стояв прочерк, а в графі “сума прописом” було від руки вписано - “п’ятдесят гривень 00 копійок”. - На підставі ретельного вивчення наданої інформації. Ніл вирячив очі. - Асурів дістав з шкіряної татуся, що лежить у нього під рукою, декілька листочків. - Звіти пишеш грамотні, грунтовні, без помарок, любо-дорого читати. Молодець, пильно виявляти антирадянські прояви серед іноземних студентів. .. але такі звіти кожен викладач кафедри здає завідуючої два рази в семестр … Ксерокопії його машинописних звітів відрізнялися від оригіналів лише двома дрібницями - кудись зникла шапка “Завідувачу кафедри російської мови доц. Сучкова К. Т., парторга кафедри ст. преп. шмурдяк X. У. “, а замість його прізвища стояла розмашистий розпис” Девід Боуї “. Я вирішив, що тобі сподобається … .. - Ніл обхопив голову руками. - У стукачі записали … Але є й інший. Поглянь. Та ж підпис, той же шрифт. Але ось текст … Доношу, що десятого нуль третього цього року громадянка США Джейн Маккензі Доу, кореспондент газети “Вашингтон Пост” … За діяльність, несумісну зі статусом іноземного журналіста, громадянка Доу позбавлена акредитації та видворено за межі СРСР. Агент Боуї представлений до матеріального заохочення … - Протокольним голосом говорив асурів. - То є непотрібні технічні подробиці, - поблажливо зауважив асурів. - Тепер мені все ясно! А Назаров?! - І ми йому нічого.

На круг набігало ще дві тисячі

admin — Thu, 22 Jul 2010 03:52:08 +0000

Вона благала скинутися і переслати їй його п’ятдесят рублів на зворотну дорогу. На круг набігало ще дві тисячі. Серйозні гроші несподівано знадобилися і Назарову - у Джейн закінчувалася акредитація, восени на власне весілля їй належало летіти за свій рахунок, і вона зажадала, щоб наречений оплатив їй дорогу в обидва кінці. Більш того, його не залишало відчуття, що час невблаганно стискається до якої -то фатальний точки, в якій ось-ось визначиться вся його подальша доля - і невідомо звідки виникла впевненість, що визначиться вона в якійсь суворої паралелі з долями тих, хто його оточує. А потім - на вокзал за квитком до станції Хвойна … бувалий “Пазік” бадьоро підстрибував на вибоїнах рідного бездоріжжя. Разом з ним підстрибував і Ніл, втиснувшись на задньому сидінні між товстої спітнілою тіткою в чоловічому піджаку і беззубим зморшкуватим старим у м’ятою солдатської шинельці. Крайня дурість сусідила в цьому погляді з крайньою підозрілістю. Закінчивши огляд, тітка фиркнула і відвернулася. Потім на базарі продавати буду. У мене внучок теж головатий, інвалідність оформив, бджіл розводить, за два роки на машину накопичив, тепер на квартиру копить. На проліски піди стільки не заробиш. Тоді, влітку, зелень була густою, насиченою - як по щільності, так і за кольором. Зараз листя ще перебувала у ніжно-фісташковий юності, переміжної клейкою коричнювато нирок і вологою чорнотою воскреють гілок. Трав’яний килим тільки намічався, і, заступивши на півкроку за край доріжки, Ніл по щиколотку провалився в пружинистий перегній. Від повітря, від пташиного гомону голова йшла обертом, і Ніл ледь не прокрокує повз цвинтарного пагорба і запримітив його лише тому, що зупинився покурити і перевести дух. На вершині, над деревом, породу якого Ніл визначити не міг, парила білий птах. Хотілося думати, що сокіл, хоча здоровий глузд змушував засумніватися, що в цих місцях на волі водяться білі соколи. - Вона б зацвіла. Ніколи не бачив малини цвітіння. Тоді він дістав з рюкзака коротку садову лопату і почав ребром зчищати щільний, злежаний за зиму шар мертвої трави і листя палих, перемішаних із землею. Не минуло й хвилини, як залізо скребануло по каменю, і Ніл, намацавши на гладкій поверхні холодної напівкруглу улоговинку стебла, заходився розгрібати сміття руками. Спочатку погляду його відкрилися троянда і хрест, потім - трохи нижче - висічені літери: .. Наступну ніч він їхав у загальному вагоні, вдивлявся в чорноту за вікном, витягував з трилітрової банки мариновані зелені помідоріни, машинально підносив до рота, жував, не розбираючи смаку . Задрімав тільки під ранок, і йому з’явилася старенька графиня - суха, крючконосая, з блакитними буклі, вибивається з-під рясній нічного очіпка. “Ну що, ваше сіятельство Ольга Володимирівна, трійка, сімка, туз?” - Питав він, краєчком ока відзначаючи малиновий обшлаг власного віцмундирі. “Вони самі, батюшка. Трійка, сімка, пані!” - Відповідала графиня й вибухала хрипким, каркають сміхом …

«Шарп»

admin — Sat, 17 Jul 2010 17:38:58 +0000

Влаштувався б доглядачем на далекому маяку. Або в заповіднику … - Ніл підняв руку, передуючи невисловлене заперечення. - Нічого не говори, я й сам прекрасно знаю, що на третій день взвою від туги, а через тиждень утечу назад в мурашник, до стресів, загазованості, черг, політсемінарам … - При правильному підході знайдеш і волю, і спокій.. . До речі, можеш привітати - в загсі взяли нарешті наше з Джейн заяву. Правда, для цього мені довелося влаштуватися вахтером в ПТУ і прописатися в тамтешньому гуртожитку. Ну, та це ж ненадовго, сподіваюся. Кір бельмеса піднявся до себе в башту спати, решта ж таки відправилися в аеропорт проводжати щасливого нареченого в Стокгольм. Мараховський та Олена Кольцова змогли поєднуватися тільки з третього заходу - перші два. рази в самий останній момент з’ясовувалося відсутність який-небудь архіважливої довідки, без якої немає ну ніякої можливості офіційно визнати наречених чоловіком і дружиною. Заповзятливий Ед обзавівся виписками з цивільного кодексу, зняв в юридичній консультації копії зі всіх відповідних підзаконних актів і постанов, домігся присутності в загсі генерального консула США, а Джейн пригнала туди ж всіх іноземних журналістів, що були на той момент в місті. Щоб уникнути міжнародного скандалу шлюб довелося зареєструвати. Це сталося в останній день перебування Еда в СРСР - минав термін візи, а в продовженні було відмовлено без пояснення причин. Тому торжество вийшло зім’ятим, а по правді кажучи - взагалі ніякий. Зарулив на хвилиночку між загсом і аеропортом, Причетні шампанського, з’їли по бутербродик … Точніше, відшукався він не там, а в заполярному селищі з колоритним назвою Мутний Материк, до якого по весні з’явилася надія добратися. Батька свого хопу жодного разу не бачила, оскільки він пішов з родини ще до її народження і з тих пір ніяких наміри познайомитися з донечкою не робив. Тепер така необхідність з’явилася у неї - закон вимагав, щоб усякий, від’їжджаючий на постійне місце проживання за кордон, пред’явив завірені розписки від усіх найближчих родичів, що вони не мають до від’їжджаючого ніяких майнових претензій. Від матері та старшої сестри такі папірці були отримані без проблем - обом було обіцяно, що через рік-другий хопу забере їх до себе до Америки. Що викине батько, залишалося таємницею. Хопу везла йому багаті подарунки - смушковими папаху, американський спінінг з набором блешень, ісландський светр, японський стереоприймачем “Шарп”, німецьку електробритву “Браун” і дві величезних грілки, залічих вітчизняним пігьевим спиртом. У ній хопу повідомляла, що старий пияк вимагає за заяву 2000 рублів, а повернутися вона не може, оскільки всю її готівку він пропив.

На час інститут перетворився на повний дурдом

admin — Tue, 13 Jul 2010 07:01:45 +0000

Ця двомісячна халява - практично, додаткову оплачувану відпустку - вважалася на кафедрі ласим шматочком, за неї велася активна підкилимна боротьба, але діставалася вона тільки улюбленцям. Ох, неспроста така щедрість … Такі картки, розкішно віддруковані на щільних глянцевих листах розміром 440 на 297 міліметрів, містили 128 розграфлених пунктів. Кожному викладачеві належало особисто заповнити їх на друкарській машинці, причому поміщене внизу суворе примітка, категорично забороняє “згинання, м’яття, запачківа-ня, внесення будь-яких виправлень, нечітке або бліде пропечативаніе, а також забіг відомостей або частини відомостей до сусідньої графу”, що не залишало ніяких надій на легке життя. На час інститут перетворився на повний дурдом. Висунувши язика, народ бігав з кабінету в кабінет у пошуках машинки з широкою кареткою, куди помістився б нещаслива картка, канючив один у одного крейдяні забівалочкі або білила для машинопису, нарікав на те, що графа “стать” займає цілу рядок, тоді як у графу “адреса” можна вбити від сили десять літер, переписував під копірку довгі ряди цифр, які потрібно було вставити в графи, позначені в абсолютно кабалістичній дусі - ЗКГНГ, ОКПО, СООГУ, а то й гірше. Побачивши ці графи, Ніл згадав дивака, зустрінутого їм в пивній на Пушкарський. Колонія себе в груди, дивак запевняв, що Стереопари з Політбюро - це не більш ніж маріонетки, підставні фігури, а реальна влада в країні давно і міцна захоплена жидомасонів. Очевидно, в словах того дуріка була частка правди - чи яка-небудь інша публіка могла б додуматися настільки витончено катувати народ із допомогою класифікаторів. Так, немолодого професора-консультанта, якому повернули його картку із зазначенням, що в ній переплутані місцями два коди організації, де півстоліття тому почалася його трудова діяльність, і категоричною вимогою передрукувати все заново, відвезли в лікарню з інфарктом. Вчений секретар, в обов’язки якої входили перевірка і прийом надійшли карток, на четвертий день такої роботи з криком: “Вас багато, а я одна”, запустила чорнильницею в декана і була у сутінковому стані доставлена в Скворцова-Степанова. У коридорі біля кабінету вченого секретаря юрмилися такі ж страждальці, стискаючи в спітнілих рученятах татуся зі злощасними картками, а з-за дверей доносився розлючений рик діловода з військової кафедри, відрядженого на зміну занедужав чиновниці. Особи очікують були напружені. Біля дверей кабінету виникла неголосна, але напружена перестрілка: Можна подумати, що там святкові набори дають. Але народ, однак! За втиконамі і те примудряються тисняву влаштувати, ніби за дефіцитом. Що проходить повз лаборантка вилупилася на нього очі і відсахнулась, вп’ялися плечем у протилежну стіну. Куди-небудь подалі.

А як в такому випадку, просувається розслідування вбивства моєї дружини?

admin — Fri, 09 Jul 2010 13:35:22 +0000

Він не має і не може мати жодного відношення до цих жидівським штучкам … Зрозуміло, я не національність маю на увазі, а певний тип людей. Точніше, нелюдів … До речі, на підтвердження своєї тези можу повідомити, що рублики, приготовані Фішманом для Яші, теж були віддруковані десь на Малій Арнаутській. Дерзай, якщо хочеш, ти знаєш, де її знайти. - Jedem das seine <Кожному - своє (нім. - Начебто приїхали вже. - Підійди-но завтра до Кларі Тихонівні. Є щодо тебе одна думка ... В партію не хотілося до нудоти, але прямо відмовитися від такої пропозиції - значить, поставити хрест на будь-якій формі життєвого успіху в цій країні. Доведеться придумувати якийсь хід, продемонструвати своє, так би мовити, неповна відповідність Скажімо, забити на заняття? А кого це хвилює? Заспівати що-небудь не то на найближчому кафедральному сабантую? Мабуть, надто стрьомно, можуть взагалі з роботи вибити ... Ніл всю ніч поневірялася без сну, але так нічого і не придумав. Вид червононосий, кутається в товстий хустку завідуючої кафедрою російської мови наводив сум, зате відсутність двох інших сторін трикутника тутешнього вселяло певний оптимізм. І правда, дійсність виявилася не такою трагічною, як думав йому напередодні - про членство в КПРС мови навіть не виникло. На жаль, формами безпосереднього заохочення ми не маємо, але маємо форми, так би мовити, опосередковані.

«Москвич»

admin — Mon, 05 Jul 2010 11:07:18 +0000

Але й тут було чимало велелюддя, в усякому разі, в перший підкотили тролейбус він увійти не зумів. Небо затягнуло хмарами, закапав мерзенний косою дощик, і настрій Нілу стрімко опускалося до позначки “мерзопакостно”. І тут же біля нього безшумно зупинився сірий “Москвич”. Нас можуть побачити. Ніл зітхнув і вліз у розчинені дверцята. Функціональність втрачена, товарний вигляд втрачено. Російським мовою кажу тобі - не було ніяких розмов, ніяких фотографій, ніяких завдань. .. А як в такому випадку, просувається розслідування вбивства моєї дружини? Або вбивства теж не було, і я був правий, коли говорив, що в морзі мені показали муляж? Сподіваюся, я як чоловік маю право знати … - Ми сильно погарячкували з висновками. Ну, і отримали по шапці. Євгенія Миколайовича перевели в провінцію, мене - в інший відділ … А у справі з’явилися нові дані, істотно міняють всю картину. З його свідчень випливає, що фальшиві долари, які так і не доїхали до Москви, призначалися саме йому. За кілька тижнів до своєї фатальної поїздки Діамант зв’язався з Фішманом і запропонував придбати надвеликі партію валюти на вельми вигідних умовах. Фішман погодився, зібрав необхідну суму, призначив місце і час. Природно, він не міг припустити, що Діамант, якого він знав за відчайдушного боягуза, ризикне підсунути фальшивку йому, авторитетному валютників. Коли ж йому повідомили, що крім красивих папірців Яша віз йому пляшечку улюбленого віскі зі спеціальними добавочка, Фішман взбеленілся зруйнована та здав слідству не тільки діамант, який тепер усе до лампочки, але й декількох інших великих ділків. Вадим Ахметович - поважна людина, комуніст з багаторічним стажем, має урядові нагороди.

Що привело тебе до мене?

admin — Thu, 01 Jul 2010 13:49:20 +0000

Попутно вона в міру потреби доглядала за іншими хворими - перевертала лежачих, виносила судно, змінювала флакони на крапельницях. Потім Ніл проводжав її до майданчика, і вони там палили. - Даремно від папаверину відмовився. Котра без ноги. Поневіряється, бідний. - Не пощастило хлопцю. .. “Я закриваю очі і бачу пальму … Я закриваю очі і бачу пальму … Я закриваю очі і бачу Лінду … Її волосся густим білосніжним водоспадом спадали по обидві сторони юного, чудово прекрасного особи. Смаглява, унизана кістяними перснями Шуйця ліниво перебирала довгу шерсткою чорного кота, помітного на тлі її мантії лише по світиться зеленим очам. На різьблений спинці трону, біля правого плеча Жриці, нахилившись, сидів маленький білий сокіл. Що привело тебе до мене? - низьким, чарівливим голосом промовила Жриця. Я прийшов подякувати тебе і твого співправителя, Майського Короля, за те, що допомогли мисливиця перейти, не обагряючи Міст Вічності ні своєї, ні чужою кров’ю. Жриця повільно посміхнулась. Тепер ми разом, як бачиш. - Він знову вклонився. - І передай своєму співправителя, що у нього з’явилися недруги. Всі його недруги або стають друзями, або перетворюються на пилюку. .. Посмішка Жриці обернулася презирливою посмішкою. Він не страшний. Вони готують донос Начальнику Верхньої Правоохоронці. Щоб ухилитися від участі в їх інтригах, мені довелося віддати частину своєї сили … Кот мурликнул, і гладка вода на мить заслав брижами. Тепер і Сірий Асур служить Травневому Королю Ми задоволені тобою, Строкатий Колдун. Іди. Скоро твоя сила повернеться до тебе і зросте багаторазово … І так спиш вже. .. (Прім.Т. Продираючись крізь натовпи черг, що вилилася з магазинів на тротуари, він порівнявся з тролейбусної зупинкою.

Пам'ятаєш, де ми збирали сонячну малину?

admin — Mon, 28 Jun 2010 06:59:54 +0000

Ні, це істота негідно смерті. Я відберу в нього те, що становить сенс його існування, замінює честь, порядність, самоповага - його паршиві гроші. Таня тепер птах високого польоту, і казанок у неї варить - будьте люб’язні. З нею-то ми і обмикитив, як нам прокінуть Яшеньку, і я навіть не посоромилася взяти з неї задаточек … Та тільки я вступлю хитріше і Прокіна всіх, включаючи і її всесильного боса і її саму, рідненьку, і наше говіння отечество - бензінчік є, встигну між пострілами перетворити купу зелені в купу попелу! Сподіваюся, компетентні органи присвятили тебе в деталі. Шкода, що я так і не дізналася результатів слідства. А може бути, і дізналася. Не та ситуація, де можна щось сказати напевно. Через тиждень-другий, коли сир-бор вляжеться, вірний чоловік кине цей лист в твій ящик. S. Пам’ятаєш, де ми збирали сонячну малину? Коли стають снігу, розізнаєш туди. Прихопи лопатку. Під кам’яної трояндою знайдеш моє спадок “. Різні ручки, різний почерк - місцями розвіювалася і квапливий, місцями старанний, майже каліграфічний. Оформлені, мабуть, не раз обдумані фрази чергувалися з поспішними, то набігаючим одна на одну, то майже незв’язні. Настрій теж змінювалося . Відчувалося, що часом її долали сумніви, про те чи варто говорити в останньому посланні. - Ти розумниця, дівчинка … .. Ніл усміхнувся. .. Слухай, якщо вийти курити надумаєш, попроси там сестричку, щоб прийшла, ще разок вколола . А ти мені трубочку набей, а то мені не з руки. У гіпсі аж по плече, зафіксована в позі “а води тут вище пояса”. В цілому ж, можна вважати, відбувся легко … Але до борту приклався грунтовно - синці , садна, сильно здер шкіру па щоці. Найбільше постраждала рука, що попала під заднє колесо. пом’ята машина потрапила на аварійну стоянку, а Ніл і водій, що порізав обличчя осколками лобового скла - в Інститут швидкої допомоги. Водія, обробивши порізи, відпустили, а Ніла відправили нагору, в хірургічне відділення, де він і валявся ось вже десятий день. приперлися незнайома тітка, яка назвала себе страхделегатом - і справді була страшна, як Хіросіма після атомної бомби! - притягла кульок цукерок, черствий пряник у коробочці і повідомлення про утримання профспілкових внесків з поточної зарплати. Зате кожен день приходила хопу, то одна, то в суспільстві Гоші, годувала його дуже смачною домашньою їжею, забирала прочитані книги і приносила нові, розповідала останні новини. Та обставина, що будинок перебував в чотирьох зупинках від хірургічного, аніскільки не применшувало його вдячності за турботи.

Чому раптом я?.

admin — Thu, 24 Jun 2010 14:07:39 +0000

Вирішила відправити з тобою, поїздом. До мене ж тільки потім дійшло, у що я могла тебе вплутати. Ну так, слава Богу, обійшлося! Вже з цим-то я постараюся! Буду бити в голову, щоб напевно … І все було б добре, якби через деякий час мені не почав бути Міша. Він переслідував мене й уві сні, і коли я спав. Позбутися його не допомогло ніщо - ні горілка, ні косяк, ні “вінт”. Це було нестерпно. Коли я сиділа в своїй конурі в обшарпаної гуртожитку, п’яна в Димине, та й виглянула через дуло револьвера зі зведеним курком, знову з’явився Рінго. Почула його кроки, його бадьорий голос за дверима, ледве встигла заховати гармату. І тут же остаточно зрозуміла, що не можу піти, не прихопивши з собою і його. Але піти красиво … Він стільки років маніпулював мною, завжди перекладав на мене найбруднішу частину роботи, підкладав під тих, на кого будував плани! Я звільнилася, повернулася до Ленінграда, зняла квартирку у віддаленому районі, і незабаром він звів мене з Яшею діамантом. Я всіх набачився, але такою брудною, смердючою свині! .. Не в буквальному, звичайно, сенсі - Яша пестить себе і плекає, годинами отмокает в запашної ванної, а його колекції духів і лосьйонів позаздрить найдорожча повія. Але коли він … Ні, я не можу змусити себе написати про це, навіть знаючи, що коли ти будеш читати мій лист, всі тутешні гидоти вже не будуть мати ніякого значення. Знав би ти, як важко придушувати в собі бажання роздавити цього жирного клопа, особливо маючи для цього всі можливості. Але я терпіла, усміхалася йому, шепотіла ніжні слова, пестила … Уяви собі, що пестиш гігантського опариша, тільки волохатого, спітніле і слинявої.